Упередження проти ветеранів і чому вони хибні

Скажіть подумки слово «ветеран». Яка картинка спливла першою?

Якщо чесно, у більшості це буде щось із фільму: суворий чоловік на межі зриву, якого «краще не чіпати», непередбачуваний, з тінню в очах. Ефектний кадр. А тепер питання, від якого стає незручно: скільки таких ви зустрічали в реальному житті?

Майже напевно — жодного. Бо це не люди. Це персонажі.

І коли роботодавець відкладає резюме ветерана «про всяк випадок», він приймає рішення не про людину перед собою. Він приймає рішення про кіно.

Чому це не безкоштовно

Упередження здається безпечним: ну подумаєш, перестрахувався. Насправді ціну платять двоє. Кандидат — який не отримав роботу через чужий страх. І ви — бо щойно відсіяли одного з найсильніших людей у стосі, навіть не поговоривши.

Розберімо головні страхи по черзі. Чесно, без прикрашання.

Міф 1. «ПТСР — це небезпечно для команди»

Найпоширеніший і найшкідливіший. У голові: посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) = людина, яка от-от зірветься на колег.

Реальність на двох рівнях. По-перше, більшість ветеранів не мають ПТСР — служба не дорівнює діагнозу. По-друге, навіть там, де він є, це переважно про власні страждання людини — тривогу, безсоння, важкі спогади, — а не про загрозу оточенню. Образ «небезпечного ветерана» прийшов із кіно, де він потрібен для сюжету, а не зі статистики.

Людина з пролікованим або контрольованим станом працює не гірше за колегу з хронічним болем у спині чи тривожністю — про яких ви чомусь не питаєте на співбесіді.

І ще про що чомусь не думають. Сьогодні взагалі невідомо, кого більше з ПТСР — військових чи цивільних. Обстріли міст, ракети по житлових будинках, дрони над головою місяцями руйнують психіку цивільних не менше, а нерідко й сильніше, ніж психіку військового — той хоча б розуміє, що відбувається, і вміє діяти. Виходить, «небезпечний через травму» — це з однаковим успіхом і про вашого нинішнього колегу, який щоночі зривається від вибухів. Просто на нього ярлик не вішають.

Міф 2. «Він зламаний, суцільна травма»

Уявлення, що з війни повертаються тільки розбитими. Це знецінює людей і просто не відповідає правді.

Так, повернення важке — про це окрема розмова. Але більшість ветеранів проходять цей шлях і відбудовують повноцінне життя: роботу, сім'ю, плани. Більше того, досвід часто робить людину сильнішою — стійкішою до стресу, ясною в пріоритетах, спокійною там, де інші панікують. Не «зламаний». Загартований.

Міф 3. «Навички застаріли, не пристосований до цивільного»

Це окрема велика тема — їй присвячена сусідня стаття серії. Якщо коротко: військовий досвід не порожній, він просто записаний у форматі, який цивільний HR не звик читати. Відповідальність, рішення під тиском, робота в команді — усе на місці. Питання не в навичках кандидата, а в умінні роботодавця їх побачити.

Міф 4. «Агресивний, звик командувати, не впишеться в гнучку культуру»

Тут плутають дисципліну з агресією, а звичку до структури — з негнучкістю.

Дисципліна — це не агресія, це надійність: сказав — зробив. А щодо ієрархії — так, людина звикла до чіткості, і їй спершу може бути незвично в культурі нескінченних узгоджень. Але це питання адаптації з обох боків, а не вирок. До речі, той самий військовий чудово вміє і виконувати, і брати ініціативу, коли треба діяти самому — на фронті без цього не виживеш.

Звідки це все береться

Корінь простий. Більшість упереджень — не з досвіду, а з його відсутності. Особисто ветеранів ви, можливо, не знаєте, зате бачили десятки екранних. Додайте сюди поодинокі гучні історії з новин (а в новини потрапляє якраз виняткове, не типове) — і готовий викривлений портрет, зібраний з фільмів і заголовків.

Це класична пастка: ми судимо про ціле явище за найгучнішими, найрідкіснішими випадками. А тиха більшість, яка просто нормально працює й живе, у кадр не потрапляє.

Як перевірити власне упередження

Нічого складного.

1. Дивіться на людину, а не на категорію. Перед вами конкретний кандидат з конкретною історією — а не «ветеран взагалі». Дайте йому показати себе.
2. Питайте факти, а не страхи. Не «а як у вас із психікою», а нормальні робочі питання — як будь-якому кандидату.
3. Дайте шанс у дії. Тестове завдання, стажування, реальна задача скажуть більше, ніж будь-який ваш внутрішній фільм.

Не дайте кіно вирішувати за вас

Підсумок жорсткий, але чесний. Щоразу, коли ви відкладаєте резюме ветерана «про всяк випадок», за вас вирішує сценарист, який писав бойовик заради касових зборів. Не ви.

Сильні, надійні, перевірені люди проходять повз вас — поки конкуренти, які не дивляться кіно замість співбесіди, їх наймають. Вимкніть фільм. Подивіться на людину.

Найнадійніший спосіб не судити людину за ярликом — побачити, як вона поводиться насправді, у спільній справі.

• Саме це й показує Мотузковий курс®: за день видно реальну поведінку кожного в команді, а ви отримуєте Звіт 3.0 — факти замість здогадок.

  Як працює →