Як здобути статус лідера на нарадах?

Той, хто багато говорить, має високий статус у групі

Людина, яка стане лідером групи, визначається ще на найранішій стадії формування групи. Від лідера очікують особливої участі в житті групи і великої уваги до процесу взаємодії членів групи. Участь у публічних виступах, особливо в початковій фазі формування групи, вважається показником претензії на лідерство. Це означає, що члени групи називають лідером того, хто багато говорить.

В експериментах Бавеліаса, Хасторфа, Гросса і Кітегеланга, який проводився 1965 року, уперше вдалося змінити структуру груп завдяки застосуванню принципів психології навчання — підкріплення і покарання. Учасники експерименту обговорювали задану проблему в групах із 4 осіб. Коли вони обговорювали поставлене питання, оцінювалася частка їхньої участі в дискусії. У заключній фазі кожен учасник отримував зворотний зв'язок про те, наскільки його участь у дискусії була корисною чи марною для розробки пропозиції щодо розв'язання проблеми.

Зворотний зв'язок давав керівник експерименту за допомогою вмикання зеленої та червоної лампочок. Однак він маніпулював цими повідомленнями так, що учасники, які до цього мало брали участь у дискусії, часто отримували позитивний зворотний зв'язок, тоді як інші отримували здебільшого негативний зворотний зв'язок. Результат цього маленького експерименту був вражаючим: помітно змінилася поведінка учасників у процесі комунікації, які в першій частині експерименту були небалакучими. Час їхнього говоріння збільшився вдвічі. У зв'язку з цим змінився їхній статус у групі. Тоді як спочатку він був найнижчим, після другої дискусії (завдяки підкріпленню з боку керівника експерименту) вони мали вже найвищий статус.

Той, хто говорить мало, хоча і по суті, має найнижчий статус у групі

Наступний результат досліджень також наводить на роздуми, коли враховувалася не тільки кількість виступів, зроблених однією людиною, але і їхня якість. Тут було доведено, що для групового статусу вирішальним була саме активна участь у дискусії, а не якість сказаного. Того, хто багато говорить, вважають компетентним і здатним бути лідером. Що він при цьому говорить, не має великого значення. Іноді можна навіть нашкодити собі, якщо робити особливо розумні доповіді. Найбільш невідповідними кандидатами на роль лідера вважаються ті, хто говорив мало, хоч і по суті. Найкращі оцінки отримував той, хто говорив багато і красномовно.

Цей феномен ми пояснимо за допомогою психології атрибуції. За частотою включення в дискусію члени групи судять про мотивацію, за якістю — про здібності того, хто говорить. Для членів групи важливішою є мотивація потенційного лідера, ніж його здібності. Люди відхиляють передусім кандидатуру, яка хоча і має здібності керівника, але зовні не цікавиться життям групи.

Той, хто боїться говорити, перебуває в найгіршому становищі

У найгіршому настрої перебувають люди, які відчувають скутість під час дискусій, бояться говорити, якщо не впевнені, що їхня доповідь цікава і корисна. Через свою небагатослівність вони отримують найнижчий статус у групі. Попри те, що їхні нечисленні висловлювання можуть бути доволі змістовними, члени групи вважають, що ці люди не дуже цікавляться проблемами групи. Результати цих досліджень загалом вселяють надію: статус у групі не зафіксований жорстко раз і назавжди, він може змінюватися. Найголовніше — позбутися стримувальних факторів ще до того, як почнеш говорити, тобто забезпечити час для свого виступу. Тоді група винагородить виявлену залученість вищим статусом.

Статус у групі — не фіксований ярлик. Він формується в перші хвилини взаємодії і залежить від активності, а не лише від компетентності.

• Мотузковий курс® показує цю динаміку наживо — хто виходить вперед, хто мовчить, кого слухають — і дає Звіт 3.0 з висновками.

  Як працює →

• Команда розподілена? — те саме онлайн.

  Онлайн →