Рубрика: Методологія команд
Групова динаміка. Позиція ведучого
Шоста, завершальна частина серії. П'ять ролей ведучого за Кратохвілом і чотири виміри поведінки за моделлю Лібермана–Ялома–Майлса: що визначає ефективний стиль ведення групи.
Серія · 6/6
«Групова динаміка» — серія з шести частин. Це фінальна частина: позиція й стиль ведучого групи.
Позиція ведучого
Визначається цілями групи та особистісним стилем керівника. При цьому що більш структурований груповий процес, то більш директивний ведучий.
Директивний стиль керівництва характерний для груп поведінкового тренінгу, спрямованих на набуття конкретних навичок. Кратохвіл описує п'ять основних ролей групового психотерапевта, які застосовні і до інших напрямів групової роботи:
Лідер
Відкрито проявляє свою владу, справляє постійний вплив на членів групи.
Аналітик
Поводиться пасивно, не проявляє себе, не виражає жодних почуттів та оцінок з метою формування реакцій перенесення й вираження агресивних почуттів. У міру формування та прояву необхідних реакцій починає інтерпретувати поведінку учасників.
Коментатор
Час від часу узагальнює й коментує все, що відбувається в групі. Служить своєрідним дзеркалом, що відображає процеси, які відбуваються.
Експерт
Про свої почуття не говорить, але час від часу стимулює груповий процес, пропонуючи щось зробити. Координує обговорення, залучає до нього пасивних учасників, пояснює все, чого учасники не знають, і навчає того, чого вони не вміють.
Автентична особистість
Поводиться як один із членів групи, виражає свої справжні почуття.
Роль ведучого може змінюватися на різних етапах існування групи залежно від завдань, що вирішуються.
Далі я хотів би представити модель, яка у спрощеному вигляді описує чотири основоположні функції кожного ведучого, а саме: емоційну стимуляцію учасників, прояв поваги до особистості учасників, пропозицію інтерпретацій та структурування групового процесу. Ці чотири поведінкові виміри ведучого групи існують не лише в психологічних, а й в інших групах. Модель була розвинена Ліберманом, Яломом і Майлсом.
Чотири виміри поведінки ведучого
Емоційна стимуляція учасників
Під емоційною стимуляцією розуміється така поведінка ведучого, при якій він, працюючи з групою, виражає власні почуття, настанови та думки. Це поведінка, за допомогою якої ведучий концентрує увагу групи на своїй особистості. Кажучи технічною мовою, емоційна стимуляція служить тому, щоб за допомогою демонстрації привести в рух почуття учасників — ведучий деякою мірою виступає в ролі моделі й на власному прикладі показує, як і що може робити учасник у групі. З іншого боку, ця поведінка походить з потреби ведучого в самопред'явленні або з його бажання поводитися, принаймні іноді, як учасник.
Високий ступінь емоційної стимуляції веде до дуже особистісного стилю ведення, причому ведучий більш-менш часто перебуває в центрі уваги групи і за допомогою свого особистого впливу та ваги дає поштовх до дискусії з ним. Особистий вплив ведучого та його харизма можуть насправді мотивувати деяких учасників сильніше привертати до себе увагу. Ведучі, які багато працюють над цим аспектом своєї діяльності, вважають його обов'язковою умовою роботи психологічної групи.
Такі ведучі сприймаються багатьма учасниками як харизматичні лідери, джерело натхнення. Але якщо при цьому вони не докладають достатніх зусиль, щоб допомогти учасникам краще зрозуміти їхню власну поведінку та ухвалити рішення про її зміну, якщо вони у своїй роботі не спираються на ту допомогу, яку учасники можуть надати одне одному, то цей стиль викликає побоювання. Стиль ведення, головна функція якого — емоційна стимуляція, надмірно акцентує постать ведучого як центральну й ігнорує важливий потенціал самої групи. Надто харизматичний ведучий виглядає так само карикатурно, як і надто невпевнений. З іншого боку, потрібно визнати, що в певних ситуаціях і стосовно певних учасників емоційна стимуляція може бути винятково плідною. Вона служить для учасників імпульсом до більшої довіри самим собі.
Прояв поваги до особистості учасників
Це другий вимір поведінки ведучого групи. Він виражається в захисті учасників, у прояві стосовно них дружніх почуттів, симпатії, підтримки, визнання та підбадьорення. В основі такої поведінки ведучого — особиста теплота, прийняття учасника таким, який він є, дійсний інтерес до його особистості. Ведучі, які часто виражають членам групи повагу, сприймаються як чуйні, дбайливі, симпатичні, теплі, відкриті та доброзичливі. Вони є протилежністю тим ведучим, які скоріше орієнтовані на технічні прийоми, рішучі, солідні та компетентні. Вираження особистої поваги, без сумніву, найважливіший вимір поведінки кожного ведучого групи, оскільки воно співвідноситься з основоположними потребами учасників у належності, визнанні та повазі.
Псевдоповага знижує ефективність
На практиці доводиться спостерігати, що багато ведучих симулюють особисту повагу й демонструють доброзичливість і розуміння, яких насправді не відчувають. Особливо часто це трапляється у ведучих, які отримали поверхову освіту в галузі розмовно-терапевтичних технік і використовують ці прийоми лише як технічний реквізит, а не тому, що дійсно відчувають симпатію та доброзичливість. Така псевдоповага сильно знижує ефективність взаємодії між ведучим групи та учасниками й може завдати шкоди групі.
Пропозиція інтерпретацій
Під цим розуміється поведінка ведучого, за допомогою якої він пояснює учасникам концепції та функціональні взаємозв'язки для кращого розуміння ними власної поведінки й суті групових процесів. Ведучий надає учасникам відповідні рамки для процесу особистісного розвитку, навчання, взаємодії, групового розвитку тощо. Деякі ведучі адресують свої інтерпретації всій групі. При цьому вони загострюють увагу учасників на груповому процесі, на соціальній взаємодії й часто закликають групу обмірковувати ситуацію, що виникає, та аналізувати події. Інші ведучі здебільшого дбають про те, щоб кожен учасник думав насамперед про себе, намагався зрозуміти свої почуття, цінності, стиль взаємодії тощо, залучаючи відповідні психологічні моделі та концепції, які допоможуть йому впорядкувати свої переживання. Найбільш ефективні ті ведучі, які комбінують обидва аспекти, пов'язуючи пояснення індивідуальної поведінки й ситуації в групі. За допомогою таких дидактичних дій ведучий фактично виконує функцію батьків, педагогів тощо. Ефективні ведучі застосовують дидактику послідовно, але економно, щоб не провокувати учасників на захисні реакції й не ставити їх у дитячу позицію, звільняючи від можливих і необхідних розумових зусиль.
Ведучі, які надмірно використовують інтерпретування, пригнічують цим взаємодію та ініціативу учасників. Вони перетворюють групу на академічний семінар.
Структурування групового процесу
Під цим мається на увазі така поведінка ведучого, яка задає межі, пропонує правила гри та встановлює норми, пов'язані з цілями групи, стилем роботи, послідовністю різних дій тощо. За допомогою структурування ведучий регулює темп просування групи й визначає, коли потрібно припинити ті чи інші дії учасників. Ведучий пропонує окремим людям або всій групі щось спробувати, взяти участь у тій чи іншій процедурі.
Ведучі, які реалізують структурований стиль роботи, керують групою за допомогою пропозицій, а не за допомогою власної демонстрації. Учасники сприймають їх як певних режисерів, які запускають або зупиняють певні дії. У таких ведучих є тенденція самим визначати цілі навчання учасників і шляхи їх досягнення. Вони схильні пропонувати багато структурованих ігор і вправ і, таким чином, легко зловживають інтерактивними іграми.
Ефективний стиль: баланс чотирьох вимірів
Зрозуміло, що йдеться про ідеальні уявлення. Кожен реальний ведучий завжди реалізовуватиме ці чотири виміри в певному співвідношенні. Специфічна «суміш» цих функцій у ведучого групи створює його власний стиль і впливає на ефективність його роботи. Сприятливий для груп стиль ведення, який гідно оцінює більшість учасників, характерний для тих ведучих, які помірно використовують емоційну стимуляцію, часто проявляють особисту повагу, пропонують учасникам достатньо інтерпретацій та економно користуються структуруванням. З іншого боку, найменш ефективні ті ведучі, які або надто мало, або надто багато використовують емоційну стимуляцію, мало цікавляться учасниками, надають їм недостатньо допомоги в розумінні і або зовсім не структурують діяльність, або структурують її надмірно.
Загалом ця відносно проста чотиривимірна модель ведення груп може допомогти кожному ведучому швидко прояснити для себе, наскільки ефективно він наразі працює, і допомогти за необхідності переставити акценти у своїй діяльності.
Позиція ведучого визначає динаміку всієї групи — і ми бачимо це в живій командній роботі під час спільного завдання.
Мотузковий курс® за день показує ці процеси наживо — на виході Звіт 3.0.
Як працює →Команда віддалена або розподілена — те саме онлайн.
Онлайн →