Рубрика: Методологія команд
Експеримент Шерифа
Соціолог Музафер Шериф та його колеги провели низку досліджень у літніх таборах для хлопчиків. Як простий розподіл на групи породжує ворожнечу — і що справді об'єднує людей: класичний експеримент, що став підручниковим.
Джерело: Sherif, Harvey, White, Hood & Sherif (1961). Дослідження міжгрупових конфліктів у літніх таборах.
Соціолог Музафер Шериф та його колеги (Sherif, Harvey, White, Hood & Sherif, 1961) цікавилися проблемою міжгрупових конфліктів і вирішили провести кілька досліджень у літніх таборах для хлопчиків. Хлопчики навіть не підозрювали про те, що вони були учасниками експерименту. Шериф та його асистенти змінювали умови життя в таборі й намагалися з'ясувати, як різні соціальні зміни впливають на стосунки між групами.
Як виникає ворожнеча
Як з'ясували дослідники, для того щоб викликати в дітей почуття взаємної неприязні, знадобилося небагато. Простого розподілу хлопчиків по двох житлових приміщеннях виявилося достатньо, щоб збудити в членів різних груп почуття «ми проти них», а присвоєння цим двом групам назв («Орли» та «Гримучі змії») посилило почуття суперництва. Хлопчики почали принижувати досягнення іншої групи й висміювати її членів. Однак по-справжньому пристрасті розгорілися тоді, коли експериментатори свідомо ввели у взаємодію хлопчиків елементи конкурентної діяльності. Полювання за скарбами, гра «хатинка проти хатинки», перетягування канату, атлетичні змагання призвели до появи образливих прізвиськ і до конфронтації. Під час змагань членів чужої команди обзивали «шахраями», «боягузами» та «смердюхами». Здійснювалися наскоки на хатинки «ворогів», викрадалися й спалювалися прапори суперників, розвішувалися погрозливі написи, звичайним явищем стали бійки в їдальні.
Шерифу невдовзі стало зрозуміло, що викликати в хлопчиків ненависть одне до одного надзвичайно легко. Для цього достатньо просто розділити хлопчиків на групи й дати їм трохи повариться у власному соку. Потім слід викликати в них прагнення до конкуренції. У результаті ми матимемо справу з вируючою перехресною груповою ненавистю.
Спроби подолати ворожнечу
Потім перед експериментаторами постала складніша задача — ліквідувати вкорінену ворожість. Дослідники стали часто організовувати спільні загонові зустрічі, колективні перегляди фільмів та інші подібні заходи. Результати були жахливими навіть тоді, коли ця спільна діяльність мала приємний характер (кінофільми, громадські події). Пікніки закінчувалися битвами, в яких їжа використовувалася як метальні снаряди, під час вечорів відпочинку влаштовувалися галасливі бійки, черги в їдальні перетворювалися на місце проведення змагань з виштовхування суперників. Шерифу та його асистентам почало здаватися, що вони, подібно до доктора Франкенштейна, створили чудовисько, яке не в змозі контролювати. На щастя, в один з найнапруженіших моментів вони випробували стратегію, яка була одночасно простою й ефективною.
Спільні цілі як засіб об'єднання
Було змодельовано серію ситуацій, у яких конкуренція між групами завдала б шкоди всім, а співпраця привела б до отримання взаємної вигоди. Під час екскурсії, що тривала весь день, було «виявлено», що єдиний автомобіль, на якому можна було привезти продукти з міста, застряг у придорожній канаві. Хлопчики зібралися разом і штовхали автомобіль доти, доки він не опинився на дорозі. В іншому випадку дослідники організували перерву в постачанні табору водою, яка надходила трубами з віддаленого резервуару. Розуміючи необхідність об'єднання зусиль у надзвичайній ситуації, що виникла, хлопчики самі знайшли розв'язання проблеми й реалізували його до кінця дня. У третьому випадку дослідники повідомили хлопчикам, що за прокат улюбленого всіма фільму потрібно заплатити суму, яку табір не може собі дозволити. Розуміючи, що врятувати становище можна лише через об'єднання фінансових ресурсів, хлопчики внесли свої особисті гроші в загальний фонд. У результаті вони провели надзвичайно приємний вечір у компанії одне одного.
Отримані результати надихнули дослідників. Успішні об'єднані зусилля, спрямовані на досягнення спільних цілей, поклали край розколу й ворожнечі між групами. Невдовзі припинилися словесні баталії, штовханина в чергах, хлопчики почали «перемішуватися» за обідніми столами. Коли дослідники попросили хлопчиків перелічити імена своїх найкращих друзів, більшість дітей назвали імена хлопчиків з колишньої «чужої» групи; раніше ж хлопчики вважали друзями лише членів своєї групи. Дехто навіть дякував дослідникам за те, що ті допомогли їм знову набути друзів і змінити свою думку про членів загону. Один епізод особливо показовий. Хлопчики поверталися після вечірнього збору біля багаття в одному автобусі. Раніше така поїздка напевно призвела б до галасливої сварки, тепер же хлопчики самі зажадали, щоб їх розмістили в одному автобусі. Коли водій зупинив автобус, щоб дати дітям можливість підкріпитися, члени однієї групи, у яких у спільній скарбничці залишалося п'ять доларів, вирішили почастувати своїх колишніх найлютіших супротивників молочним коктейлем!
Висновок
Чим же можна пояснити такі вражаючі переміни? Чому хлопчики стали вважати одне одного союзниками, хоча раніше бачили одне в одному суперників?
Вирішальну роль зіграло нав'язування групам спільних цілей. Саме співпраця, яка була необхідна для досягнення цих цілей, зрештою дозволила членам ворогуючих груп побачити одне в одному «пристойних хлопців», цінних помічників і друзів. Коли успіх є результатом спільних зусиль, важко зберігати почуття ворожості щодо тих, хто був поряд і підставив плече у важку хвилину.
Ефект Шерифа живий у кожній організації: підрозділи конкурують, відділи «тягнуть ковдру». Спільна мета — єдиний надійний механізм об'єднання. Але чи є вона в команди насправді — це видно в дії.
Мотузковий курс® за день показує, чи є спільна ціль і де проходить межа «ми — вони» всередині команди — на виході Звіт 3.0.
Як працює →Команда віддалена або розподілена — те саме онлайн.
Онлайн →